Покарання байдужістю.Або як конотопчанам допомогти Насті Нечаєвій?(Продовження)

Публікація нашого сайту про Настю Нечаєву, яка потрапила у складну життєву ситуацію, викликала зацікавленість у мешканців Конотопа. Так, сьогодні на пошту сайту міста надійшов лист, текст якого ми передаємо в оригіналі:

 «Позавчора мою увагу привернув матеріал на сайті 05447.com.ua про Настю Нечаєву, дівчину, що втратила здатність рухатись внаслідок падіння з дерева.

Я взагалі уникаю телевізора, особливо серіалів і ток-шоу, але це—вразило. Це був зовсім інший світ, чужа планета і абсолютно незрозумілі дії і мотивації людей.  Сюжет з чистилища, достойний пера Данте, Достоєвського або Еміля Золя і ніяк не менше. В ньому як у вузлі, зав’язаному чиєюсь сильною невблаганною рукою, сплелись до купи людське горе,  жорстокість, байдужість, нерозсудливість, і страшні злидні, не тільки матеріальні, але й моральні. Цілий день мізки свердлили думки про відпрацювання карми, приказки про те, що за гріхи батьків завжди розплачуються діти, а найбільше мучило розуміння, що сім’я, яку показали нам, не є унікальною. Таких сімей, де мамки п’ють, лишають діток, де люди абсолютно байдуже ставляться один до одного—сотні у нашому районі і місті.  Це наші сусіди і наші родичі, наші знайомі. Благополучні громадяни  більш схильні не звертати уваги на такі сім’ї, обходити їх десятою дорогою, викреслюючи таких людей зі свого життя. Але ми всі в одному вузлі. І немає ніякої гарантії, що завтра з чимось подібним не прийдеться стикнутись у своєму домі. Алкоголізму піддаються всі, від двірників до академіків, сісти за грати—не проблема навіть для сильних світу цього, влізти в злидні—справа одного невдалого дня, ну а впасти з дерева і зламати собі шию можна і в цілком тверезому стані.

І що далі? Я хочу спитати кожного з нас, чи готові ми до таких випробувань? І чи є механізми і інституції у нашій громаді, які б могли допомогти людині справитися з бідою? Чи зупинити руку, що вже піднялася, щоб заподіяти шкоду ближньому?

До чого це все пишеться? Да спитати хочеться. По-перше у людей, які за службовим обов’язком неодноразово стикалися з цією родиною. Як жінці, що давно позбавлена батьківства і страждає алкоголізмом, дозволено наглядати за двома інвалідами? Зазвичай, якщо людина бере на себе такий обов’язок, вона має право на отримання трудового стажу і навіть невеликих виплат з бюджету, але вона має перед цим пройти медичну комісію і хтось повинен засвідчити, що вона спроможна займатися такою нелегкою справою. По-друге, хотілось би почути думку місцевої влади.  Чи не час подумати про створення у місті чи районі інтернату для інвалідів і старих немічних людей? Неозброєним оком видно проблему, яка невблаганно насувається на місто. Це старіння населення. Молодь виїзжає, і часто дуже далеко, залишаючи тут старіючих батьків. Разом з інвалідами, за якими нікому наглядать, вони могли б жити нормальним життям і (що також важливо) давати роботу декому з наших городян. Настя, судячи з сюжету Інтера, перебуває зараз на лікуванні, але прийде час їй повертатися додому. І куди має їхати дівчина? В той самий свинарник, з якого вибралась ледве живою? А що чекає на її паралізовану бабцю, яка і зараз перебуває у тій смердючій кімнаті?  До речі, найближчий до нас будинок-інтернат знаходиться у Кролевці, і його працівники поділяться досвідом з конотопчанами. 

Постане питання коштів. Де брати гроші? Крім прямих видатків з бюджету є ще один непоганий шлях до їх отримання. Можна створити у громаді під егідою міської ради благодійний фонд. Керування фондом доручити людям з незаплямованою  репутацією. Розставити скриньки по всіх людних місцях, організувати збір коштів, постійно діючі пункти приймання одягу та інших речей.  Фонд міг би започаткувати безліч добрих справ у місті.  

Випадок з Настею-непоодинокий. Поруч розміщено сюжет про молоду жіночку, яка дуже потребує коштів на лікування від онкологічної хвороби. Час від часу ми чуємо про діток, що потребують допомоги… Можливо, прийшов час об’єднуватись заради добрих справ.

І ще маю прохання до журналістів: не чекайте, поки київські канали донесуть до наших вух і очей інформацію про те, чим живуть мешканці Конотопа. Будьте завзятішими і зацікавленішими. Організовуйте співпрацю з мешканцями міста і отримуйте інформацію з перших рук.

                                                                                                                            Тетяна .»

Від редакції:

Щоб допомогти дівчині, ми звертаємось насамперед до міської влади з проханням прийняти участь у вирішенні проблем молодої жінки, що перебуває зараз у скрутному становищі, можливо виділити Насті місце в гуртожитку, або іншим чином поліпшити її житлові умови. Ми просимо всіх небайдужих жителів нашого міста допомогти людині повернутись до нормального життя. Можливо, хтось з депутатів міської ради захоче взяти цю нелегку справу під свій патронат. Настя любить і вміє малювати, виготовляти красиві речі власними руками. Тож давайте зберемо для неї фарби, папір, олівці… Редакція сайту просить всіх небайдужих читачів телефонувати за номером 096-000-5447, або залишати пропозиції в коментарях .  

P.S. Інформація для сайтів м.Конотоп та адміністраторів місцевих груп у соціальних мережах. "Копіювання , перепублікація новин та репортажів без посилання на сайт міста www.05447.com.ua заборонені". У випадку нехтування даною забороною, сайт міста Конотопа www.05447.com.ua  буде вимушений звертатися до суду для захисту своїх прав у відповідності зі ст.41 та 45 Конституції України.