В Україні Бахмут став кривавим виром для двох військових

БАХМУТ, Україна. Майже годину потік українських втрат у східному місті Бахмут здавався нескінченним: машини швидкої допомоги, бронетранспортери та приватні машини зупинялися одна за одною та витягували поранених перед очима. Єдиний у місті військовий госпіталь, повідомляє Дейком.

У головні ворота увійшов солдат, якого підтримували товариші, і його обличчя було понівеченим тілом. Темно-зелені носилки, що чекали на нього, були одними з кількох, які все ще були в крові.

Приблизно до полудня п’ятниці лікарі нарахували 50 поранених, багато з них військові. Напередодні було ще гірше: 240 людей пройшли через двері лікарні з усіма: від вогнепальних до осколкових поранень і струсу мозку.

«Вони приходили партіями — 10, 10, п’ять, 10», — сказав Парус, один із українських медиків у госпіталі, коли над головою гриміла артилерія, а кулеметний вогонь відбивався від навколишніх будівель. «В останні пару днів росіяни намагалися наступати більш інтенсивно».

За дев’ять місяців після вторгнення Росії Україна святкувала великі перемоги, прорвавши облогу своєї столиці Києва та витіснивши російські війська з Харківської області та портового міста Херсон. Але Бахмут на Донбасі став руйнівним виром для військових обох країн. Місяцями вони кидали тут у бій маси військ і техніки, поки росіяни вживали відчайдушних спроб захопити місто, а українці – утримати його.

Результати були майже катастрофічними. Місто, яке колись налічувало близько 70 000 жителів, повільно розсічено. І зараз, за словами мешканців та українських військових, бомбардування Бахмута та його околиць є небаченої раніше інтенсивності. Будівлі, які раніше були обстріляні, знову потрапили під обстріл. Лінія фронту на околиці міста схожа на багнистий місячний пейзаж або сцену з Першої світової війни. Вночі жителі можуть почути бурчання російських літаків, що летять у небі.

За словами солдатів, місцевих жителів і офіційного представника оборони США, в останні дні Україна направила потоки підкріплень до Бахмута, включаючи спецназ і менш підготовлених бійців територіальної оборони.

Росіяни продовжують кидати на українські окопи формування Групи Вагнера, сумнозвісної воєнізованої організації, яка безпосередньо пов’язана з Кремлем. Але тепер їх підтримує нова частина російських рядових сил, передислокованих з Херсонського фронту, за словами представника Міноборони США та українських солдатів.

Інтенсивність спроб Росії захопити місто спантеличила військових аналітиків. В інших місцях уздовж своєї лінії фронту протяжністю 600 миль росіяни здебільшого окопаються на зиму, щоб закріпитися та зберегти ресурси.

Влітку, після того, як російські війська захопили сусідню Луганську область, захоплення Бахмута могло виглядати природним прогресом російської кампанії із завоювання сходу — кроком до двох більш важливих міст — Слов’янська та Краматорська. Але зараз, за словами аналітиків, враховуючи деградацію російських військ і брак боєприпасів після низки невдач, ця мета виглядає малоймовірною, особливо після втрати ними плацдарму на північному сході.

«Російські військові все ще мають справу з нереалістичними політичними вимогами, щоб продемонструвати прогрес, — сказав Майкл Кофман, директор російських досліджень CNA, дослідницького інституту в Арлінгтоні, штат Вірджинія. — Але враховуючи низьку якість наявних сил і зменшення запасів артилерійських боєприпасів, , вони навряд чи будуть успішними, тому що російські військові знову, здається, годують підрозділи по частинах без належної підтримки».

Останніми тижнями потреба Москви у будь-якій військовій перемозі дала про себе відчути в інших місцях уздовж лінії фронту. Маленькі села поблизу підконтрольного Росії міста Донецька перетворилися на гарячі точки. Але коли температура різко падає, Бахмут швидко перетворився на головний центр зусиль Москви, де маси їхніх сил — у тому числі нещодавно мобілізовані війська, за словами українських солдатів — намагаються задушити місто зі сходу та півдня.

Стратегія Росії в Бахмуті нагадує захоплення нею східних міст Сєвєродонецька та Лисичанська в червні. Там російські війська покладалися на переважаючий артилерійський вогонь, щоб здолати українські сили та закріпитися. Але українським силам, з якими вони тоді зіткнулися, не вистачало як снарядів, так і артилерії, поставленої із Заходу, — чого вже не так актуально, особливо в Бахмуті.

«За півроку, що я в Бахмуті, я ніколи не бачив, щоб наша артилерія так працювала», – сказав український військовий у місті, маючи на увазі кількість випущених українських снарядів. Він говорив на умовах анонімності, оскільки не мав права спілкуватися зі ЗМІ.

Але на цьому етапі війни обом арміям може бути важко витримувати темпи бомбардування. Повідомляється, що росіяни намагаються купувати боєприпаси у Північної Кореї та Ірану. І Україна продовжує просити більше артилерійських снарядів від НАТО та інших країн-донорів, хоча запаси цих країн скорочуються.

Пентагон часто хвилює те, що українці стріляють боєприпасами з неприйнятною швидкістю, особливо в таких місцях, як Бахмут, через хибне припущення, що запаси боєприпасів із Заходу необмежені, сказав представник оборони США, який говорив на умовах анонімності. для обговорення конфіденційної інформації.

Оскільки Бахмут, який постійно обстрілюють росіяни з липня, перетворюється на битву на виснаження, його стратегічне значення також змінилося. Навіть якщо сподівання Росії розширити тут свою територію зменшилися, вона все одно може перетворити місто на ресурсоємну чорну діру для Києва, забравши війська з інших українських пріоритетів, потенційно включно з майбутніми наступальними операціями.

«Бої, подібні до Бахмута, витрачають сили, які можна було б використати деінде», — сказав пан Кофман, додавши, що російські війська використовують людей, яких вони вважають «витратними», але навіть у цьому випадку вони не можуть дозволити собі витрачати стільки артилерії.

Українські сили, які утримують Бахмут, складаються із змішання підрозділів, включаючи 93-ю механізовану бригаду та 58-му мотопіхотну бригаду, силових підрозділів, які були виснажені безперервними російськими нападами.

Останніми тижнями прибули війська з інших бригад, щоб закрити пробоїни в лініях і зміцнити формування, що руйнуються після великих втрат. Але, незважаючи на високу кількість поранених і загиблих українців, атакуючі росіяни страждають набагато гірше, кажуть українські військові, оскільки їхні відкриті штурми присікають вогнем артилерії та кулеметів.

Значна частина східної частини міста — навколо колись відомого виноробного заводу — є сірою зоною між російськими та українськими позиціями. На південь від нього, село Оптине є гострою боротьбою.

Мобілізовані російські війська «просто беруть гвинтівку і йдуть, як у радянські часи», — сказав інший український медик на позивний Смайл. «Його вбивають, і наступний приходить так само».

Останні досягнення на полі бою навколо Бахмута вимірювалися ярдами, а не милями. Кожен день — це калейдоскоп російських і українських сил, які просуваються вперед або відступають, часто призводячи до мінімальних здобутків кривавою ціною.

У п’ятницю, як сказав один український солдат, його підрозділ відступав, коли його збило з ніг мінометом, тоді як інший підрозділ в іншому місці в Бахмуті атакував російські позиції.

Айрат, солдат 71-ї бригади, просувався до російської траншеї, коли отримав поранення в обидві ноги гранатою, випущеною з безпілотника або з російського гранатомета.

«Ми пішли на штурм», — сказав він, хрипо кажучи в тьмяно освітленому холі лікарні, загорнувшись у захисну ковдру з фольги. Його підрозділ підійшов до місця, де «засіли» росіяни.

«Мої товариші живі», — сказав він, скривившись від болю. «У вас є сигарета?»