Спори з приводу комп'ютерних ігор не вщухають як в інтернеті, так і серед батьків. Одні з задоволенням дозволяють комп’ютерні ігри для хлопчиків та дівчат, аби вони не заважали працювати і не відволікали від домашніх справ. Інші категорично проти комп'ютерних ігор.
Але як заборонити дитині підходити до комп'ютера, якщо його однолітки постійно біля монітора, хваляться в дитячому саду або в школі, обговорюють ігри. В такому разі він може відчути себе зайвим в компанії, так що перестане бути в курсі того, що відбувається у віртуальному світі.
Як би до цього не ставилися дорослі, але реальність і віртуальний світ тісно взаємопов'язані, і вберегти дитину від усіх спокус неможливо. Навпаки, якщо забороняти йому підходити до комп'ютера, він все одно знайде можливість порушити заборону. Не тільки з-за цікавості, але й тому, що хоче бути своїм в компанії однолітків.
В тому, що дитина цікавиться виключно комп'ютерними іграми, немає нічого дивного. У сучасному світі багато хто з батьків мало часу приділяють своїм дітям. У дитинстві маму з татом замінюють бабусі і няні. Але коли малюк підростає, то батьки, щоб відволікти його на пару годин, самі знайомлять з комп'ютерними іграми.
В подальшому виникає момент звикання. І він грає дуже велику роль. У віртуальному світі у дитини набагато більше можливостей проявити себе. Там він сильний, швидкий, спритний. Вміє битися, літати, стрибати високо. Він отримує нагороди за свої «надздібності», переходить з одного рівня на інший. Це піднімає самооцінку дитини, мотивує його продовжувати гру.
І справа тут вже не в тому, що саме він обирає танчики або інший варіант проявити свої здібності – важливо, що він наданий сам собі, він головний у віртуальному світі.
Ось про це і варто подумати батькам – їх дитина потребує того, щоб на нього звернули увагу. Щоб хтось оцінив його здібності. І якщо він не отримує визнання від батьків, то йде в віртуальний світ.
Не в усі ігри можна дозволяти дітям грати. І про це повинні не тільки пам'ятати, але й перевіряти час від часу батьки. При закачці гри зверніть увагу на вікове обмеження. Наприклад, 3+ для дітей старше трьох років, 11+ для дітей віком одинадцяти років і т. д. Така інформація допоможе батькам зорієнтуватися, чи відкривати для дитини доступ до ресурсу з грою.
Враховується також вік дитини, його психічні здібності. Він може бути агресивним або спокійним, відкритим або замкнутим, занадто активним або, навпаки, тихим непомітною дитиною.