Доцільність перейменування деяких вулиць Конотопа (обговорення)

Нещодавно виконком міської ради оприлюднив список вулиць, які будуть перейменовані і запропонував нові назви. Журналісти сайту 05447 проаналізували представлені списки і зрозуміли логіку влади. Пропонується прибрати з мапи міста імена соратників В.І.Леніна і радянських воєначальників, які не мають відношення до Конотопщини. Натомість зберігаються назви вулиць, які носять імена рядових воїнів-визволителів міста від німецько-фашистських загарбників. Ми цілком поділяємо таку логіку мислення, але деякі питання все ж маємо.

По-перше, ми вважаємо, що слід було б зберегти назву вулиці Братів Радченків. Брати були організаторами робітничого руху на Конотопщині і внесли неабиякий внесок в піднесення самосвідомості робітничого класу, створюючи умови для об'єднання людей задля відстоювання своїх інтересів. Відкривши відповідні сторінки Вікіпедії, ми дізналися, що не завжди Радченки шли в ногу з партією і не завжди були зручними "гвинтиками" системи. Степан Іванович справді був близьким другом і соратником Леніна, неодноразово був заарештовий  і був на засланні. Але він відійшов від політичної діяльності дуже рано. (Ми тільки не знайшли відомостей про причини відходу). До жовтневого перевороту він не дожив, помер у 1911 році. Другий брат, Іван Іванович, був організатором в Радянській Росії торфодобувної промисловості, тож працював на ниві господарській, і в 1937 був репресований. Додому з ГУЛАГу не повернувся, згинувши десь в нетрях того страшного Молоху НКВД. Його доля є типовою  іллюстрацією з життя сотень тисяч провінціалів початку 20 сторіччя, затягнутих в колесо революційних подій, а потім в репресійні пазури радянських напівбандитських "правоохоронних" органів.

Революції, з нами погодяться історикі і краєзнавці,-складне суспільне явище, і імена та біографії людей, які не втратили честі і гідності в буремних подіях того часу, мають бути  збережені для нащадків, бо несуть в собі великій пізнавальний потенціал, виховують, вчать. Не закинули ж французи на смітник своїх якобинців? 

Ще, на наш погляд,слід було б трохи потіснити з наших теренів діячів російської культури і літератури, які не мають жодного стосунку до нашого міста. Нехай залишаться вулиці Пушкіна і Лермонтова, Єсеніна і Короленка, але вулиці Добролюбова, Островського, Некрасова, Жуковського, Серафимовича могли б носити імена українських пісьменників чи музикантів. Чи не слід було б залишити дітям пам'ять про наших місцевих митців?

Друге наше міркування стосується доцільності повернення деяким вулицям старих назв. Вулицю Ватутіна пропонується тепер називати Межовою. Цікаво, що ця назва каже нам сьогодняшнім? Що там у нас з чим межує? Може подумаємо ще трохи і запропонуємо щось інше? Проспект Леніна пропонується називати Мостовою. І чим таким особливим вимощена ця вулиця? Неякісним асфальтом? Так у нас по всьому місту він ніякий. Якби це був фейлетон, то ми б обов'язково розповіли, що всі наші вулиці вимощені нецензурними лайками автомобілістів і пішоходів, яки тіми вулицями пересуваються. 

Тож слід подумати і спитати мешканців, чи вдовольняють їх назви, запропоновані міською радою. Чим виконком керується, коли перейменовує вулиці: революційною необхідністю, вказівками "начальства" чи доцільністю? Революції на наших теренах повторюються з регулярністю і невідворотністю маятнику, "начальство" міняється швидше, ніж погода, а настрої його--ще швидше, будьоновку зняли, вишиванку нап'яли, і керують далі... Здається, майбутнім депутатам міської ради слід обговорити це питання на зустрічах з виборцями, щоб не прийняти рішень необгрунтованих і тих, які не вдовольнять мешканців. 

Панове-конотопчани, будь ласка, долучайтесь до обговорення, не будьте осторонь, ваша думка цікава.

Доповнено. 

Пропонуємо вашій увазі список вулиць, які підлягають переіменуванню: